Народний сад має дві важливі історичні точки відліку. У 1820-х роках на цій території була Військова площа, поруч із якою стояли офіцерські будинки й казарми. Пізніше вона стала Військовим ринком, а після змін 1903 року тут виник перший міський сад тверезості. Так простір пройшов шлях від площі та ринку до міської зеленої території.
Від площі до саду
Назва «сад тверезості» фіксує не просто стару назву, а зміну призначення території. У 1903 році тут закрили питні заклади й знесли старі торгові ряди, після чого почалося створення саду. Військова площа та ринок лишилися історичним шаром, а сад став новою формою міського простору.
Ця послідовність не зводиться до перейменування. Вона пояснює, чому Народний сад зберігає в собі й пам’ять про Військову площу, і логіку спеціально спланованого саду.
Радіальні алеї
Сад був розбитий радіальними алеями на зелені зони, які сегментами виходили до центральної алеї. У первісному задумі вздовж головної прогулянкової доріжки від входу до оркестрового майданчика розміщувалися лавки та альтанки. Саме ця геометрія дає саду впізнавану форму: напрямки не просто тягнуться паралельно, а збираються й розходяться навколо центральної лінії.
Планувальний рисунок пов’язує початок XX століття з пізнішим життям саду, але не вичерпує його зміст. Площа нинішнього парку становить 8,329 гектара; тут росте близько 650 дерев і кущів приблизно 20 видів. Серед них названі айлант, кінський каштан, клен гостролистий, платан, береза, скумпія, біла тополя та шовковиця.
Природна пам’ятка міського планування
1930 рік пов’язаний із закладенням парку в його пізнішій історії, а 1972-го він отримав статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Тому Народний сад варто читати одразу через три шари: ранню площу, радіальний сад і охоронювану зелену територію з власним видовим складом.