Пам’ятний знак стоїть не біля збереженої садиби, а на місці будинку, якого вже немає. Від середини XIX до початку XX століття на цій ділянці містився будинок сім’ї Аркасів. Сучасний знак повертає в міський простір історію споруди, що колись займала помітний кут у центрі Миколаєва.
Проєкт адміральського будинку
Микола Андрійович Аркас був адміралом, головним командиром Чорноморського флоту та військовим губернатором Миколаєва і Севастополя. Для нового житла родина обрала ділянку навпроти міської управи й Адміралтейського собору. Старий будинок на ній Аркас придбав 18 березня 1876 року, а 19 червня міська управа затвердила проєкт архітектора Жуковського-Волинського.
Садиба відрізнялася від звичних міських домоволодінь. Головний корпус стояв уздовж Адміральської, ліворуч до нього прилягав флігель, а праве крило займав блок господарських споруд. Разом частини утворювали П-подібне планування. Будівництво потребувало розібрати попередні споруди, тому Аркаси оселилися в новому домі лише 1878 року.
Дві генерації родини
Адмірал прожив тут близько трьох років і помер 1881-го. Після нього садибу успадкувала Софія Петрівна Аркас, яка залишалася в будинку ще сімнадцять років. Її заповіт передавав домоволодіння синові Миколі Миколайовичу Аркасу; після смерті матері 1898 року він став власником, а невдовзі формально продав майно дружині Ользі Іванівні.
Микола Миколайович Аркас надав цій адресі інший культурний вимір. Він написав оперу «Катерина» за поемою Тараса Шевченка, працював над українською історією та 1907 року заснував у Миколаєві товариство «Просвіта». Тому пам’ятне місце пов’язане і з флотською біографією батька, і з музичною, історичною та громадською діяльністю сина.
Знак замість утраченого палацу
Оригінальна споруда не дійшла до нашого часу. Її масштаб зберігся лише в описах: у будинку були парадні зали, кабінети, музична бібліотека, верхня вітальня, більярдна, крита тераса та численні господарські приміщення. Сьогодні мідний знак із портретним рельєфом і нотним фрагментом працює як компактний маркер цієї великої родинної історії.
Цей об’єкт важливо не плутати з будинком, де Микола Аркас народився, або з мармуровими левами колишнього палацу, які збереглися в іншій частині міста. Пам’ятний знак фіксує саме місце родинної садиби й допомагає побачити, як втрачена архітектура продовжує існувати в культурній топографії Миколаєва.