Вірменська апостольська церква Святого Георгія Побідоносця, або Сурб Геворг, має зовсім інший силует, ніж більшість сакральних споруд Миколаєва. Замість позолочених бань тут домінують круті черепичні дахи, вузькі аркові вікна й кам’яне облицювання теплих відтінків. Ця відмінність закладена в самому архітектурному задумі, а не є випадковою декорацією.
Проєкт Вадима Попова
Автором проєкту став миколаївський архітектор Вадим Попов. У міському путівнику його також названо творцем дитячого містечка «Казка». Ці дві роботи належать до різних типів міського простору, проте обидві побудовані на виразній композиції, яку легко впізнати без вивіски.
Для храму Попов звернувся до традиції ранньохристиянської Вірменії. Орієнтиром стала церква Святої Ріпсіме в Ечміадзині. Миколаївська споруда не є буквальним зменшеним повторенням історичного прототипу: вона переносить до іншого міста його принципи — центральний купольний об’єм, хрестоподібну внутрішню схему, стримані віконні прорізи та щільну кам’яну пластику.
Вірменський туф і дзвіниця-ротонда
Фасади облицьовано вулканічним туфом, привезеним із Вірменії. Камінь утворює нерівномірну сітку рожевих, теракотових і темних блоків. Завдяки цьому стіна сприймається водночас масивною й живою: колір змінюється від площини до площини, а арки та карнизи читаються без додаткового контрастного фарбування.
Західну частину завершує шестиколонна ротонда-дзвіниця. Її відкритий ярус контрастує з майже глухими нижніми стінами. Поруч піднімається основний восьмигранний барабан із високим шатровим завершенням. Дві вертикалі формують асиметричний, але врівноважений силует.
Хрестоподібний зал
Головний внутрішній простір організовано як купольний зал. Пристінні пілони надають йому хрестоподібної форми, а світло потрапляє через дванадцять аркових вікон. Така схема пов’язує зовнішню геометрію з інтер’єром: виступи фасадів, купол і віконні ряди відповідають реальному поділу простору.
У цокольному поверсі передбачено зал для громади, свят і спільної трапези. Отже, проєкт поєднує богослужбову частину з місцем громадського зібрання. Це важлива риса споруди: Сурб Геворг розповідає не лише про перенесену архітектурну традицію, а й про спосіб, у який храм формує простір для громади в сучасному Миколаєві.