Стара синагога належить до найдавніших збережених юдейських споруд Миколаєва. Її датовано 1822 роком і внесено до державного реєстру як пам’ятку архітектури місцевого значення з охоронним номером 229-Мк. Поруч окремо обліковується службовий корпус середини XIX століття, тому історичний комплекс не варто сприймати як одну будівлю з однією датою.
Рабин Абрам-Давид Лавут
У другій половині XIX століття зі спорудою був пов’язаний Абрам-Давид Лавут. Він прибув до Миколаєва як рабин, а 8 травня 1862 року громада одностайно переобрала його на цю посаду. Для міста того часу це був винятковий випадок: в архівному дослідженні таке голосування названо єдиним у миколаївській рабинській практиці XIX — початку XX століття.
Лавут проводив богослужіння у споруді 1822 року. Коли у Миколаєві з’явилася Хоральна синагога, попередню будівлю почали називати Старою. Так нинішня назва постала не як умовний туристичний ярлик, а як спосіб розрізнити два покоління міських молитовних просторів.
Перерва й повернення комплексу
Останню синагогу в радянському Миколаєві закрили 1962 року. Майже тридцять років релігійне життя громади не мало сталої публічної інституції. Поворот почався 1990 року зі створення Миколаївського товариства єврейської культури.
У 1991 році зареєстрували єврейську релігійну громаду, якій міська рада передала комплекс Старої синагоги та колишньої синагоги кравців. 4 серпня 1992 року Миколаївська синагога почала діяти знову. Ці дати дозволяють чітко розрізнити три події: громадське об’єднання, юридичну реєстрацію і фактичне відновлення релігійного осередку.
Вулиця Шнеєрсона
У 2016 році вулиця Карла Лібкнехта отримала ім’я Шнеєрсона. Назва пов’язує комплекс із ширшою миколаївською історією родини Лавутів, Яновських і Шнеєрсонів. У місті 1902 року народився Менахем-Мендл Шнеєрсон, майбутній сьомий Любавицький ребе.
Стара синагога важлива не як декорація, а як матеріальна точка кількох послідовних сюжетів: споруда 1822 року, служіння Лавута, поява Хоральної синагоги, радянське припинення релігійного життя та повернення комплексу громаді. Архітектурна ідентичність тут поєднується з живою пам’яттю міської єврейської громади.