Пам’ятник Святому Миколаю з’явився як окремий міський проєкт, присвячений постаті, з якою Миколаїв пов’язує власну назву й морську історію. Монумент відкрили 2005 року до річниці заснування міста. Він став не абстрактною скульптурою святого, а адресним знаком Миколаєва в одному з центральних зелених просторів.
Спільна міська ініціатива
Управління культури зазначає, що пам’ятник створили на пожертви містян. Імена жертводавців викарбували на постаменті, тож основа композиції зберігає не лише посвяту Святому Миколаю, а й слід колективної участі в реалізації задуму. Урочисте відкриття відбулося 17 вересня 2005 року.
Два офіційні описи по-різному рахують річницю міста — як 215-ту або 216-ту. Сама дата відкриття при цьому збігається, тому саме вона є надійною часовою опорою для історії монумента. Така розбіжність не змінює головного: скульптуру готували як ювілейний дар місту, а не переносили сюди з іншого середовища.
Мармур і авторська команда
Міський путівник називає матеріалом сіро-блакитний мармур. Над композицією працювали архітектори А. Павлов і А. Бондар та скульптор Іван Булавицький. Створення тривало півтора року. Вертикальна постать святого піднята над темним постаментом; у руках він тримає книгу, а благословляючий жест формує головний силует твору.
Матеріал допомагає відрізнити цей об’єкт від бронзових міських монументів. Світлий камінь робить фігуру виразною на тлі дерев, тоді як темна основа візуально відділяє її від простору скверу. Напис на постаменті прямо називає Святого Миколая Угодника, залишаючи посвяту читабельною без додаткового пояснення.
Морський образ міста
Святого Миколая традиційно вважають покровителем мореплавців і мандрівників. Для міста, сформованого довкола суднобудування, флоту й портової культури, цей образ має особливий місцевий зміст. Пам’ятник говорить про Миколаїв не через корабель чи адміральський портрет, а через постать духовного захисника людей у далеких морських походах.
Монумент утворює окремий смисловий шар Каштанового скверу. Поруч історія родини Аркасів читається через мармурових левів, а пам’ятник Святому Миколаю додає міську посвяту початку XXI століття. Це різні за походженням об’єкти, які не варто змішувати: леви прийшли сюди зі втраченої садиби, тоді як монумент створили саме для цього міського контексту.