Сквер імені Олександра Казарського має площу 10 739 квадратних метрів і належить до міських земель рекреаційного призначення. Це компактна зелена територія з власною назвою, визначеними межами та окремим місцем у плануванні району. Її масштаб не зводиться до проміжку між забудовою: площа дозволяє розрізнити зелену частину й мережу покриттів у межах одного скверу.
Межі та просторовий масштаб
10 028 квадратних метрів тут займають зелені насадження загального вжитку, а 711 квадратних метрів — дороги, доріжки, стежки та майданчики. Такий поділ показує, що зелена частина становить основу території, тоді як покриття утворюють її іншу, меншу складову. Разом вони формують усю площу скверу.
Межі цього простору пов’язані з трьома сучасними міськими вулицями. Завдяки цьому сквер читається як визначена ділянка в міській тканині, а не як узагальнений образ зелені. Його рекреаційне призначення належить саме до цієї земельної території та не залежить від уявних сценаріїв використання.
Ім’я в міській морській історії
Назва скверу зберігає ім’я Олександра Казарського, який жив у 1797–1833 роках. У міській історії його згадують як капітана брига «Меркурій». Пам’ятник і могила Казарського розташовані на Старому кладовищі; це інше міське місце, а не частина скверу. Таке розмежування допомагає правильно прочитати топонімічний контекст без перенесення пам’ятних об’єктів на зелену територію.
Морська біографія пояснює, чому персональне ім’я має в Миколаєві історичний зміст. Назва додає до міського простору окремий шар пам’яті поруч із його рекреаційною функцією та планувальними межами.
Рішення про межі
23 грудня 2011 року міська рада ухвалила рішення № 12/18 про затвердження проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж скверу імені Олександра Казарського як території рекреаційного призначення. Ця дата дає простору чіткий орієнтир у міському плануванні та пов’язує назву з конкретною ділянкою.
Площа, переважно зелена структура, рішення про межі й історичне ім’я разом створюють портрет невеликого, але самостійного міського скверу. У ньому топонімічна пам’ять існує поряд із землеустроєм, не підміняючи ні реальну територію, ні історичні місця, пов’язані з Казарським.